Серед ялин, перед пагорбом високім,
Де сонце починає день новий,
Зоріє школа, і до знань дорогу,
Дарує дітям уже рік котрий,
Наш другий дім, моя ти рідна хато!
Де батько й мати – вчитель рідний твій,
Де радість, мудрість і знання багаті,
І кожен учень, як єдиний в ній.
У кожного талант і своя вдача,
І кожен – особистість серед всіх.
Бо ти учитель – і душа дитяча
В твоїх, мов білий, чистий сніг.
Моє село, що зветься Тарашани,
Де люди чесні і прості живуть,
Вони принесли славу нам і шану,
Вони у школі почали свій путь.
Пройдуть роки, а може і століття.
Усе минає, вже таке буття:
А школа є, і завжди школа буде:
Бо школа – це є ниточка життя.